І ПЕДАГОГ, І ГУМОРИСТ

Ім’я Флоріана Боднара не нове серед шанувальників афористичного гумору. Він частенько виступає на шпальтах республіканських і місцевих видань. А нещодавно зі своїми творами потрапив до рідкісного видання – енциклопедії “Українська афористика. 100 майстрів української афористики”. Подібним успіхом ніхто із чернівчан не може похвалитися. До того ж кілька років тому побачила світ і його гумористична збірка “Чудасії”, в якій автор зібрав найоригінальніше із почутого та записаного з народних уст. При цьому він не гребує дещо й власне додавати, щоби називати винайдені жанри власним іменем, як, скажімо, “ейфлоризми” чи “Ленківське радіо” (тут використано географічну назву рідного села під Чернівцями).

Та натура педагога, викладача німецької мови, не задовольняється на досягнутому, занурюється в народні маси і добуває безцінні перли, якими й ділиться охоче з читачами нашого часопису. До того ж, з нагоди власного 60-річчя Флоріан Боднар зробив собі скромний подарунок – підготував до друку у видавництві “Місто” нову збірочку гумору “Ленківські ви-ХИ-ХИ-ляси”. До неї також увійшли, як і до попередньої, карикатури художника і радіожурналіста (за сумісництвом, ха-ха) Миколи Цвірінька.

Але читачам “БЖ” сміятись доведеться не за сумісництвом, а на повну ставку протягом восьмигодинного робочого дня, якщо відкриє нове число часопису. Бо саме йому Ф.Боднар запропонував свіжий гумор із майбутньої книжки. То ж посміймося, на здоров’я, доки автор відзначає дуже юний і недосвідчений, як на гумориста, ювілей.

ЕЙФЛОРИЗМИ

Ø Тому, хто сів у калошу, море по коліна.
Ø Аби справа вигоріла, треба зайняти місце під сонцем.
Ø Цей політик занадто симпатичний, аби бути порядним.
Ø Ні Богові свічка, ні лампочка Іллічу.
Ø Приватизувався егоїст: сім шкур сам з себе зняв на халяву.
Ø Необов’язково треба мати лапу в Парижі, аби смоктати “Наполеона”.
Ø Якби рука не мила руку, ми б і не помітили, що вона волохата.
Ø Палицю можна встромити в колесо історії, але не в колесо крутого
Ø “Мерса”.
Ø Аби метати грім і блискавку, треба мати іскру Божу.
Ø Як тільки нам відкрили очі, почалося масове виготовлення рожевих окулярів.
Ø Потопаючий у розкоші часто хапається за соломку макову.
Ø Як тільки ми хочемо перейти від слів до діла, на дорозі нам стає Сусанін.
Ø Якби не реклама, я б і не підозрював, що Кomet вбиває ще й мікробів.
Ø Далі їхати нікуди: рейки розібрали на металобрухт.
Ø Перед тим, як придумувати колесо, треба придумати, чим підмазати, аби воно не скрипіло.
Ø Передвиборна порада: якщо у вас обидві руки в гіпсі, голосуйте з писком.
Ø Наша економіка хвора. На ностальгію.
Ø Якщо ми всі почнемо носити камінь за пазухою, то скоро каменя на камені не залишиться.
Ø Зупинись мить! Митниця.

ФЕМІНІЗМИ

Ø А, між іншим, для вищих ешелонів наші жінки також рейки клали.
Ø Усі жінки грішниці, шкода лише, що не кожній дається згрішити.
Ø Жіночі ноги не старіють, старіють лише наші погляди на них.
Ø Якщо з вас варять воду, може, державою керують куховарки?!
Ø Наші діти – це ще квіточки. Якщо їх поливати, з них виростуть ті ще фрукти.
Ø Мудра жінка знає: чоловіка гуди або не гуди, йому аби погудіти.
Ø Накаркала мені жінка, накаркала: вже третій карк росте.
Ø Аби жінка була впевнена, що то останній крик моди, треба цю… моду вбивати на місці.
Ø Це жінки фарбуються, а чоловіки перефарбовуються.
Ø Почуття прив’язаності зникає з путами Гіменея.
Ø Телиця лицаря не шукає, лицаря шукає кобила.
Ø Коли пригрієш на грудях змію, відчуваєш себе Гориничем.
Ø Якщо у жінки уже нічого брати, беріть ноги на плечі.
Ø У мудрого шефа його обов’язки дома виконує особистий шофер, на роботі – секретарка.
Ø Он жінка легкої поведінки, а була ж такою важкою дитиною!
Ø Ай лав ю, але я за чистоту лав.
Ø Віддав Богові душу, а чортиці серце і гаманець.
Ø Жінки, не будіть у чоловікові звіра: м’яса не настарчите.
Ø “Краще пасти задніх”, – вважала одиниця, ввічливо пропускаючи нулі вперед.
Ø У жінки гріхи первородні, у чоловіка – другорядні.