Буковинський журнал

[Буковинський журнал 1’2003]

* * * * *

Країно чорних брів й важких, повільних губ,
Темнавих губ, що їх не процілуєш,
Як тепло ти лежиш! як тепло ти німуєш!
І понад нами місяць-однолюб!

Лиш очерет навстоячки щось пише,
Навпомацки по шепітній воді,
І над водою й очеретом тиша
Виводить в небо зорі молоді.

Там час себе по ниточці тороче,
А тут, а тут, де все тривога й щем,
Де до душі притислася і хоче
Іще, іще, але куди ж іще ?…

* * * * *

Понад лугом сіра сірячина,
І намет мій – мокриво сумне,
Кропить дощик в лузі корівчину,
Чорногуза, чаплю і мене.

І ніхто не йде, не проминає,
А як пройде хто, то не признає,
Пробухика й мовчки промине,
Лише дощик, дощик безупину
Моче в лузі темну корівчину,
Чорногуза, чаплю і мене.

Осінь 2002 рік.

Також варто переглянути:

• Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ. Манюня (1)