Буковинський журнал

[Буковинський журнал 1’2003]

Alena Moravkova: Diti stepni Hellady, prazska skola ukrajinskych emigrantskych basniku
Алена Моравкова: “Діти степової Еллади, празька школа українських еміграційних поетів”. Видання Чеської координаційної ради “Товариства приятелів народів сходу” за допомогою Міністерства закордонних справ Чеської Республіки, Прага, 2001, 94 стор.

З України – “степової Еллади” (за словами Є.Маланюка) – у 20-х рр. минулого століття, після поразки УНР розпочала свою вимушену одісею українська еміграція, і в різних частинах Європи шукала заміни своєї втраченої Ітаки. Дехто знайшов тимчасовий прихисток у Празі, де завдяки великій чеській допомозі мав можливість на певний час спустити якір та розпочати тут різноманітну діяльність до моменту, коли знову був змушений шукати нового пристанища в різних куточках світу або передчасно закінчити свою життєву дорогу. Публікація Алени Моравкової зосереджена на тих, хто частину своєї життєвої енергії присвятили писанню і стали відомими у літературознавстві як празька поетична школа. Авторці всього на 94-х сторінках вдалося в трьох різних частинах не тільки зосередити основні факти, необхідні для розуміння обставин виникнення цієї поетичної групи, також подати найважливіші життєві та творчі перипетії авторів і, що не на останньому місці, осягнути специфічний характер та поетичний заряд цілої школи.

В інформаційному вступі загально описані історичні обставини, які привели та сформували утворення української громади у Празі та уможливили розгорнути широке поле діяльності. У контексті цих подій у коротких образках представлена празька поетична школа, яка найкраще відображала риси її засновників: виразні почуття необлаштованості, викоріненості і пов’язаний з ними громадянський пафос; сильний мотив історичної пам’яті, туги за Україною не завжди, звичайно, пов’язаний з європейською культурною традицією; універсальність, яка нагадує профіль ренесансових майстрів.

У першому розділі авторка у коротких літературних нарисах представляє кожного письменника окремо. Наведені біографії не є зовсім педантично сухими датами; деталі життєвих шляхів і долі розміщені по окремих частинах і ефектно описують яскраві події в Україні та за її кордонами, таким чином успішно змальовують багату на події атмосферу доби. Із викладеного читач побачить барвисту мозіїку, з якої викристалізовувалась празька школа. У короткому аналізі творчості, поданому на початку кожного розділу, також представлено стислу характеристику індивідуальних особливостей творів. Атмосферу поезії читач може відчути, скориставшись чіткими посиланнями, викладеними як в оригіналі, так і в перекладі. Цікавість ще більше заохотять окремі поезії, які відображають чесь­ке середовище чи події (Г.Мазуренко “На Палахову смерть”).

Найоригінальнішою частиною всієї публікації є, безсумніву, другий розділ – три дослідження про Ю.Клена, Є.Маланюка, О.Ольжича. Доробком цього дослідження є велика різноманітність і яскравість інформації, яка створює з тексту єдиний та цілісний матеріал.

Авторка не аналізує окремі поезії, але з допомогою корот­кого екскурсу знайомить читача з характером творчої атмосфери, пов’язує твір із контекстом і так розширює огляд літературних взаємозв’язків. Звичайна інформація побіжних подій елегантно комбінується з деталями життєвого перебігу, що не є самоціллю, оскільки “поет тісно пов’язаний із своїм середовищем” і кожний поворот долі прямо віддзеркалюється в харак­тері та мотивах його творів.тому жоден із текстів не претендує на детальний глибокий аналіз. Такі окремі погляди на поетичні твори в жодному випадку не є поверховими і неконкретними завдяки інтуїтивному таланту авторки розглядати основні рушійні елементи поезії, моделювати творчу еволюцію та трансформацію. Цінність звичайних тверджень посилюється вкрапленнями дрібних, але особливо яскравих деталей, на які автор­ка з любов’ю направляє свій об’єктив і калейдоскопічним способом розкриває перед читачем захоплюючий світ складних образів. Ця аналітичність уможливлює яскравіше описати реальність.

Не дивлячись на те, що українська еміграція в Празі “жила в особливо замкненому оточенні” і не розчинилась глибоко у чеському середовищі, ця сторінка української історії є частиною чеської історії. Доробок празької школи для України є безцінним, оскільки Прага “Відкрила українській літературній еміграції шлях до світу і надала можливість зберегти неперервність інтелекту та думки, необхідних для майбутнього України”. Публікація Алени Моравкової допомагає зберегти неперервність усвідомлення про генерацію українців, які “розіп’яті на хресті слова” (Є.Маланюк) і в тузі за власною Батьківщиною “з хаосу своєї душі витворити світ” (Ю.Клен).

м.Прага.
Переклад з чеської Михайла ПАВЛЮКА