Буковинський журнал

[Буковинський журнал 1’2003]

В обрядових піснях ХХ століття стали з’являтися нові мотиви та образи, присвячені борцям за державну незалежність України. Героями-персонажами таких творів у 1920-30-х роках виступали Українські Січові Стрільці, які представляли найбоєздатніші військові формування ЗУНР і УНР. Пісні з такими мотивами і образами зустрічалися на Заставнівщині у селах Веренчанка, Чуньків та інших.
Коли ж виникла і розгорнула боротьбу за незалежність Українська Повстанська Армія на Буковині, як і в Галичині та Волині, селяни почали вводити до текстів гаївок образи улюблених борців проти іноземних загарбників. За основу нових текстів бралися традиційні і загальновідомі зразки. Те ж саме стосується і мелодій. Але після одного-двох давніх рядків уся наступ­на словесна тканина пісні була цілком новою. Вона відтворювала дух часу, водночас увіковічнюючи героїзм національних волонтерів незалежності і соборності.

Подібно до багатьох інших повстанських пісень, у веснянках дотичної тематики звучать ідеї єдності Буковини і Галичини, а також інших реґіонів України. Як зразок розглядуваних творів можуть послужити два варіанти гаївки “Зелененькі огірочки, завивайтеся”. Їх, незважаючи на постійний політичний нагляд, записав відомий історик і фольклорист Григорій Дем’ян у селі Веренчанці Заставнівського району Чернівецької області. Варіант А записано 7 жовтня 1978 року від Параски Свищ, дочки Костянтина, 1895 р. н., варіант Б записано 11 вересня 1977 року від Мафти Оліївської, дочки Василя, 1912р.н. Обидві виконавиці називали ці пісні “перепелоньками”. Треба віддати належне й мужності веренчанських селянок (а збирачеві тим паче!), які, знаючи, що за спів таких творів можна було б потрапити, принаймні, на декілька років до в’язниці, все-таки (правда, кожна окремо і без зайвих слухачів) проспівали для запису ці відверто самостійницькі і гостро протиокупаційні твори. У варіанті А співається:

Зелененькі огірочки, завивайтеся,
Бандерівці молоденькі, в бій збирайтеся.

Із півночи на нас сунут шміраки, шміраки.
Так їм дайте, вби губили й кірзаки, кірзаки.

Огірочки зелененькі угору ся в’ют, в’ют,
Бандерівці молоденькі диких зайдів б’ют, б’ют.

Б’ют на долах, б’ют у горах, аж з них пір’я летит,
І по лісах, по вертепах лютий ворог лежит.

Повстанчики молоденькі з-над Дністра, з-над Дністра,
Я вам паску на Великдень принесла, принесла.

В них провідник “Боєвір”,”Боєвір”,”Боєвір”
До Дністра жене голоту аж із гір, аж із гір.

Не дасть стати й за Дністром, й за Дністром,
Він влаштує їм розгром, їм розгром, їм розгром.

Від Галичє наступає славний “Сталь”, славний “Сталь” –
Затремтів на Буковині злий маскаль, злий маскаль.

У Дихтинци “Сталь” побив штаб Чека, штаб Чека,
Вся сексотня у райцентри з сіл втіка, з сіл втіка.

Заберуться у Росію й маскалі, маскалі
З української землі, з української землі.

Зелененькі огірочки, завивайтеся,
Бандерівці молоденькі, д’нам вертайтеся!

[Архів ІН НАНУ. – Ф. 1. – Оп.2. – Спр. 451. – Арк. 35].

У варіанті Б “бандерівці” замінені “повстанчиками”, і цей текст трохи стягнутий.

Зелененькі огірочки, завивайтеся,
Повстанчики молоденькі, в бій збирайтеся.

Із півночи на нас сунут шміраки, шміраки.
Так їм дайте, вби губили й кірзаки, кірзаки.

Огірочки зелененькі угору ся в’ют, в’ют,
Повстанчики молоденькі диких зайдів б’ют, б’ют.

Б’ют на долах, б’ют у горах, аж з них пір’я летит,
І по полях, по вертепах лютий ворог лежит.

Повстанчики молоденькі з-над Дністра, з-над Дністра,
Я вам паску на Великдень принесла, принесла.

В вас провідник “Боєвір”,”Боєвір”,”Боєвір”
До Дністра жене голоту аж із гір, аж із гір.

Не дасть стати й за Дністром, й за Дністром,
Він влаштує їм розгром, їм розгром, їм розгром.

Від Галичє наступає славний “Сталь”, славний “Сталь” –
І тремтить на Буковині злий маскаль, злий маскаль.

Утікають у Росію маскалі, маскалі
З української землі, з української землі.

Зелененькі огірочки, завивайтеся,
Повстанчики, з перемогов д’нам вертайтеся.

[Архів ІН НАНУ. – Ф. 1. – Оп.2. – Спр. 451. – Арк. 36].

В обидвох варіантах головними збірними образами є: у варіанті А “бандерівці”, а у варіанті Б – навіть пестливе “повстанчики”. Але поряд з цим є й персоніфіковані образи “Боєвіра” і “Сталя”. Перший з них – Мирослав Кіндзірський, походив із села Чорний Потік Заставнівського району, а під час дій УПА працював окружним провідником ОУН Буковини. Загинув 29 грудня 1944 року у селі Васловівці тепер Заставнівського району Чернівецької області [3, 311]. Не випадково у цій же гаївці названий і “Сталь” – Василь Савчак, родом із села Ямниці Івано-Франківської області в Галичині. Після смерті М.Кіндзірського – “Боєвіра” він очолював окружний провід ОУН Чернівецької області. Ставлячи поряд двох провідних діячів повстанського руху, творці гаївок підкреслювали не лише потребу, й практичну користь єднання державницьких сил України з різних реґіонів.

У цих гаївках відбите ставлення селян до подій, що відбувалися в краї. Влучно показано всенародну підтримку народних мас визвольної боротьби ОУН і УПА:

Повстанчики молоденькі з-над Дністра, з-над Дністра,
Я вам паску на Великдень принесла, принесла.

Саме завдяки такому ставленню основної частини українського населення до бандерівського руху його збройна та ідейно-політична боротьба тривала до початку 1960 років. Надзвичайно прихильне ставлення переважної більшості селян, робіт­ників, ремісників та кращої частини української інтелігенції виявилося і в тому, що про повстанський рух 1940-60-х років виникло і досі побутує більше народних пісень різних жанрів, ніж про будь-який інший період в усій минувшині нашого народу [2,578]. Доцільно лише згадати, що повстанських пісень уже зафіксовано тисячі (дві тисячі – лише в Г. Дем’яна), а народних оповідань-меморатів і переказів є без найменшого перебільшення мільйони [4,1216], [1, 86]. Для підтвердження цього висновку досить нагадати, що учасників боротьби ОУН і УПА та їх активних прихильників налічується не менше 700 тисяч. Про кожного з них є принаймні по декілька оповідань-меморатів та переказів. Про визначніших народ склав десятки, а то й більше таких творів. Отже, це дає підставу говорити про мільйони зразків повстанського оповідного фольклору.

Повстанські гаївки зафіксовано і в інших реґіонах України. Так, Г.Дем’ян 4 листопада 1991 року записав у місті Львові повстанську гаївку “Браття-сестри, кругом станьмо” (із села Малий Полюхів Перемишлянського району Львівської області). Йому ж належить запис іншої повстанської гаївки “Вербовая дощечка лежала” (записана 10 серпня 1980 року в селі Старяві Старосамбірського району Львівської області.

Твори відповідної тематики зафіксував також львівський науковець Євген Луньо у райцентрі Яворові та селі Наконечному цього ж району. Записували їх також інші збирачі та дослід­ники-фольклористи в різних реґіонах України, серед них й відомий збирач Михайло Іванюк з Вижниці [3, 311].
Новотвори ХХ ст., особливо ті, що пов’язані з визвольною боротьбою 1940-1960-х рр., багатьма мотивами перегукуються з оповідним фольклором, особливо з народними оповіданнями-меморатами. Їх буковинські зразки лаконічно, але дуже змістовно проаналізував і високо оцінив один з найвизначніших сучасних фольклористів України С. Мишанич [ 5, 205-207]. У своїй праці “Усні народні оповідання: Питання поетики” дос­лідник порівняв зразки, які записав Г. Дем’ян у с. Кадубівці Заставнівського району від Євдокії Зайчук, із новелами В.Стефаника: “Меморати Є.Зайчук – це ланцюг епізодів, часом зі вставними історіями [...]. Якщо шукати літературну паралель стилеві Є.Зайчук, то не можна не згадати “коротких, сильних і страшних” новел В.Стефаника” [5, 207].

З таким же самим хистом Є.Зайчук розповідала й про українських повстанців та, на жаль, тоді її розповідей не можна було записувати, щоб не піддати небезпеці й волю як інформаторки, так і записувача.
Нині перед українськими фольклористами та збирачами-аматорами, без яких не було б такого інтенсивного руху української фольклористики, лежить відповідальне і необхідне зав­дання: негайно визбирати пісенний та оповідний повстанський фольклор Буковини, щоб донести до нащадків правдиву історію українського народу.

Література:
1. Дем’ян Г. Вибрані зразки оповідного фольклору про Степана Бандеру та його родину // Воля і батьківщина. – 1999. – №1 (14/30). – С.86-90.
2. Дем’ян Г. Видання українських повстанських пісень // Записки наукового товариства ім. Шевченка. – Т. СС ХХХ. – Львів, 1995. – С.578-587.
3. Дем’ян Г. Гуцульщина у визвольній боротьбі ОУН і УПА: Нарис історії та фольклористики // Історія Гуцульщини / Гол. ред. М.Домашевський, заст. гол. ред. Н.Біблюк. – Львів: Логос. – С.274-434.
4. Дем’ян Г. Праця для своєї нації безсмертна // Визвольний шлях. – 1999. – Кн.10 (619). – С.1216-1220.
5. Мишанич С.В. Усні народні оповідання: Питання поетики. – К.: Наук. думка, 1986. – 328 с.