Буковинський журнал

[Буковинський журнал 1-2’2002]

Буковина – край, який має свої власні історично зумовлені релігійні традиції, що формувалися з врахуванням таких факторів, як поліетнічність, полікультурність, поліконфесійність. Ці фактори, як в минулому, так і сьогодні, визначають основні тенденції розвитку релігійної мережі, проблеми функціонування різних релігійних конфесій та культів, їх взаємовідносин, дають можливість спрогнозувати майбутнє релігії та церкви в цьому регіоні. У Буковинському регіоні прослідковуються ті ж тенденції в релігієтворчому процесі, що і в Україні, хоча тут є і своя специфіка. Аналізуючи цей процес в регіоні, ми маємо на увазі, що власне йдеться про Чернівецьку область.

Чернівецька область, будучи найменшою в Україні як за територією (8,1 тис. км2), так і за населенням (майже 1 млн. осіб), посідає восьме за кількістю і друге (після Закарпатської) за густотою релігійних організацій місце (2,1 громади на один населений пункт). На території 417 населених пунктів діють 1077 релігійних організацій, 20 конфесій, напрямків та течій. Аналіз релігійної мережі регіону свідчить, що тут відбуваються як кількісні, так і якісні зміни, котрі є результатом подальшої демократизації суспільства, впорядкування церковно-державних відносин.

За період 2001 року мережа релігійних організацій збільшилася на 31 громаду (3,3%) при зменшенні на 21 тих, що діяли без реєстрації (20%), що є позитивним фактом.

Сьогодні в краї віруючими опікуються 1279 священнослужителів (0,9% зростання порівняно з 2000 роком), з яких 26 є іноземцями (переважно римо-католики), діє 14 чоловічих і жіночих монастирів з 284 поселянами (7% зростання).

Помітно покращилася і матеріальна база культової практики та катехізичної роботи релігійних організацій.

За роки незалежності в області побудовано 202 культові споруди (приріст тільки за 2001 рік становить 3,8%), ще будується 119. В краї сьогодні також функціонують 374 недільних та суботніх школи, пункти катехізації і духовних навчальних закладів. Серед них: богословське відділення під егідою УПЦ КП на філософсько-теологічному факультеті в Чернівецькому національному університеті ім. Ю.Федьковича, Чернівецький православний Богословський інститут У ПІД (обидва діють без відповідної реєстрації Держкому релігії); три заклади євангельських християн-баптистів: Чернівецький регіональний біблійний коледж, Біблійний заочний Інститут “Служіння настановленням”, Чернівецький теологічний інститут; Біблійна семінарія при Чернівецькому об’єднанні церков християн віри Євангельської (п’ятдесятників); Буковинський Біблійний інститут при Буковинській конференції церкви Адвентистів сьомого дня. У цих закладах здобувають освіту та проходять катехизацію 1055 слухачів.

Ці освітні заклади дають вищу та середню духовну освіту, готують богословів, бакалаврів теології, пресвітерів, дияконів, викладачів недільних та суботніх шкіл, здійснюють перепідготовку кадрів служителів культу. Загалом вони заповнюють існуюючий освітній вакуум священно­служителів. Тому загальною тенденцією є зростання кількості служителів культу, які мають духовну освіту. Розподіл тут такий: У ПІД КП – 84,2%, УПЦ – 70,2%, в середньому протестантські течії – 52,2%. Як бачимо, найнижчий освітній рівень духовенства у протестантських громадах. Це пояснюється тим, що більшість їх освітніх закладів знаходиться за кордонами України, своєї ж освітньої інфраструктури поки що не створено. Найвищий освітній показник у духовенства католиків та греко-католиків – 92%. Це свідчить, в свою чергу, про те, що Ватикан у своїй роботі надає пріоритетного значення освітньому показнику. Це власне є реалізацією католицького принципу “аджорнаменто” (пристосування до реалій дня).
Найвпливовішими як за кількісними показниками, так і різноманітними формами роботи з населенням є православні церкви Київського патріархату та Московської юрисдикції, греко-католики, римо-католики, протестантські течії баптистів, адвентистів, п’ятдесятників.

Зазначені церкви становлять понад 97% загальної кількості зареєстрованих релігійних організацій області, мають відповідні матеріальні та людські ресурси.

Традиційно найвпливовішою конфесією у Чернівецькій області є православ’я, яке представлене двома найчисленнішими течіями – УПЦ КП і УПЦ, – та такими напрямками православ’я, як Руська православна старообрядницька церква Білокриницької згоди, істинно-православна церква, Богородична церква. До них належать 577 громад, або 53,5% від загальної кількості громад. Православ’я на Буковині не має єдиного інституційного оформлення. Сьогодні це три єпархіальних управління – одне УПЦ і два – УПЦ КП. Інші православні течії існують як окремі релігійні організації.

Серед православ’я домінує УПЦ, яка налічує в своїй структурі 406 громад, що становить 76,1% від загальної кількості православних інституційно оформлених парафій (533). Переважна кількість громад цього напрямку є тенденцією протягом всього періоду незалежності України. Цей показник можна пояснити тим, що в Радянському Союзі навіть за масової атеїзації та руйнації церковних структур православ’я посідало особливу позицію. Атеїстична держава, формуючи негативну думку громадськості щодо протестантів (яких називали сектантами), релігій нацменшин (католицизм, іудаїзм), здійснювала досить гнучку політику щодо російської православної церкви, до юрисдикції якої входила Українська автономна православна церква. Тому українське православ’я, особливо сьогоднішня УПЦ, змогло зберегти свою релігійну мережу. Однак поряд з цією тенденцією, яка характеризує стабільність розвитку мережі УПЦ, можна зазначити і різке зменшення – з 99 до 35 (35,3%) – кількості недільних шкіл. Це свідчить про те, що УПЦ не враховує значення катехізації у відтворенні релігійної мережі. Це може в свою чергу породити іншу тенденцію – зменшення кількості громад в цьому напрямку.
Низьким є цей показник і для УПЦ КП (1 недільна школа на 42 громади). Невисоким він є і для УГКЦ (1 школа для 7 громад).

Все це є свідченням того, що для розгортання мережі недільних та катехітичних шкіл традиційні церкви сьогодні не мають достатньої кількості фахівців-викладачів. А тому останнім часом можна спостерігати таку тенденцію в діяльності церков, як просування ідеї викладання Закону Божого в державних загальноосвітніх школах. У регіоні, починаючи з вересня 2000 року, в початкових класах деяких загальноосвітніх шкіл читається курс християнської етики, який загалом відповідає вимогам катехізації. Цим курсом в області охвачено 12134 учні, в той час, коли релігієзнавство читається тільки в 9-11 класах і то не у всіх школах. Курс релігієзнавства охоплює тільки 10050 учнів. Таким чином, ми бачимо диспропорцію в отриманні знань релігієзнавчого і релігійного характеру. Школа перебирає на себе катехітичні функції церкви. Домінуючу на Буковині церкву УПЦ обслуговують 323 священики (79,5% забезпеченості громад) та 383 культові споруди (94,3% забезпеченості).

Інша гілка православ’я – УПЦ КП – порівняно з УПЦ має менш розвинену релігійну мережу та матеріальну базу. Нині вона нараховує 127 релігійних організацій (23,8% кількості православних громад інституційного типу), їх обслуговують 89 священиків (70% забезпеченості релігійних громад). У своєму розпорядженні громади УПЦ КП мають 71 культову споруду (55,9% забезпеченості). Таким чином, громади УПЦ КП за всіма показниками відстають від УПЦ.

Слабким і позбавленим розвитку в УПЦ КП є і монастирське життя. Що ж до інших громад традиційного типу – РКЦ і УГКЦ, то в їх розвитку спостерігається стабільність.
Сьогодні в області діють 26 парафій римо-католицької церкви, які підпорядковані Львівській архідієцезії. Церква має 24 культові споруди (92,3% забезпеченості), громади обслуговують 14 священнослужителів (53,8% забезпеченості), 12 з яких іноземці (85,7%). Є тенденція до проведення мес українською мовою.

Римо-католицька церква майже наблизилася за рівнем забезпеченості культовими спорудами до УПЦ і на 36,4% випереджає УПЦ КП. Однак вона відстає від православ’я за рівнем забезпеченості громад священнослужителями. Тут можна говорити про те, що в цій церкві продовжує діяти стереотип: католицьку паству, як нацменшину, повинні обслуговувати поляки. Поки що не йдеться про те, щоби кафедру займали священики-українці, як це є в греко-католицькій церкві.
Активно працюють у церкві 2 монастирі згромаджень сестер милосердя Святого Вікентія та черниці ордену Уршулянок.

Стабільність в розвитку релігійної мережі спостерігається і в громадах греко-католиків, яких сьогодні на Буковині нараховується 18. Функціонують вони в структурі 2-х деканатів – Чернівецького і Вижницького. Громади є у всіх районах, за винятком Хотинського, Кельменецького, Сокирянського. Греко-католицька (або східна католицька) церква вважається національно зорієнтованою, робить все, щоби підтвердити своє звання української.

Вона посідає досить зважену позицію в християнському середовищі, здійснює широку екуменічну роботу, реалізує велику кількість соціальних програм.

Широко представлені в області церкви пізнього протестантизму, які становлять 42,4% загальної кількості релігійних громад області, їх чисельність зросла за роки незалежності майже втричі.
Протестантські громади у своєму розпорядженні мають 217 культових споруд. Тільки за останні 10 років збудовано ще 182 молитовних будинки.

Розвиток інституційної мережі протестантизму характеризується висхідною динамікою. Лише протягом 2001 року було створено 18 громад. Річний приріст становив 60%.

Протестантизм на Буковині представлений 10 напрямками і течіями. Найчисленнішою серед них є церква євангельських християн баптистів (ЄХБ), яка нараховує 178 громад (у 1991 році було 89, зростання становить 50%); на другому місці адвентисти сьомого дня (АСД) – 98 громад (у 1991 році – 40, приріст – 40,8%); на третьому – християни віри євангельської – п’ятдесятники (ХВСП) з кількістю громад 79 (у 1991 р. – 44, збільшення на 55,6%); на п’ятому, як це було й раніше, Свідки Єгови з 41 громадою (у 1991 р. були поза реєстрацією, майже в підпіллі, 13 громад). Понад 50% громад Свідків Єгови аж до 2001 р. перебували поза реєстрацією. Наведена вище статистика свідчить, що отримання Україною незалежності було найбільш благодатним для розвитку релігійної мережі саме для протестантів.

На конфесійній карті Буковини представлені і такі малочисленні церкви, як іудаїзм (8 громад) та Руська старообрядницька церква (7 громад).

В останні роки за рахунок відкритості кордонів та обміну культур на Буковині набули поширення нетрадиційні для цього географічного простору новітні релігійні течії та рухи, що свідчить про досить високу активність релігієтворчого процесу в регіоні. Ці течії представлені такими неохристиянськими та харизматичними церквами, як Церква Ісуса Христа останніх днів (мормони), Новоапостольська Церква, Церква Божої матері перетворюваної; течіями східного спрямування – Товариство свідомості Крішни, Шрі Чінмоя, віри Багаї, організація мусульманського сповідання “Танмія”, буддисти; неоязичницького спрямування – РУНвіра.

Все це свідчить про те, що протягом останніх років релігійне життя в Чернівецькій області продовжувало урізноманітнюватися, ставало дедалі більш динамічним, а конфесійна карта більш строкатою. [Загальне релігнієзнавство. – Ч., 2001. – с.68-79, 132-138].

За останні роки спостерігалося зниження рівня конфліктності як на міжконфесійному, так і міжправославному рівнях, зменшилася кількість конфліктогенних зон зі 100 до 10, тобто в 10 разів. Це стало можливим за рахунок таких чинників:
1. Плідної роботи обласної координаційної ради з питань подолання негативних виявів у релігійному середовищі;
2. Конструктивного підходу до виконання Указів та розпоряджень першого Президента незалежної України Л.Кравчука (від 4 березня 1992 р. та 22 червня 1994 р.) про повернення релігійним організаціям культового майна та Указу Президента України Л.Кучми “Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу СРСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій” від 21 березня 2002 р. [Людина і світ.– 2002. – № 3, – с. 39; Релігійна панорама. – 2002. – №3, – с.58-59].

Як наслідок, релігійним організаціям області, починаючи 3 березня 1992 р., до сьогодні передано в користування 820 культових споруд, монастирських комплексів і понад тисячу різних предметів культового та церковного призначення.

Релігійні організації дедалі більше реалізують свої конституційні права на свободу совісті. Одним із них є право на альтернативну (невійськову) службу. Таким правом за останні роки в регіоні скористалися майже 300 віруючих церков АСД, ЄХБ, ХВЄ, Свідків Єгови, кришнаїтів, харизматів.

Серед проблем, які дестабілізують як релігійне середовище, так і суспільні відносини сьогодні і можуть виявлятися в майбутньому, можна назвати такі:
1. Розкол православ’я на 2 течії (1 УПЦ і 2 УПЦ КП), що є постійним фактором напруги та конфліктності у 518 парафіях. Внутрішній механізм для об’єднання в церкві поки що відсутній.
2. З’явилися громади української автокефальної православної церкви (УАПЦ), проти реєстрації яких виступає як УПЦ, так і УПЦ КП.
3. Лобіювання тієї чи іншої церкви в певних регіонах області, політизація депутатами різних рівнів церковної діяльності.
4. Вимоги УПЦ щодо законодавчого закріплення спеціального статусу для канонічного православ’я.
5. Спроба впливу на релігійну ситуацію з боку релігійних центрів Росії, Німеччини, Польщі, Румунії.
6. Сепаратизм і автономізація, що існують майже у всіх релігійних напрямках.
7. Недостатня забезпеченість релігійних організацій культовими спорудами (тільки на 76%) та погано організований процес реституції (повернення церковного майна).
8. Світоглядна малограмотність та правовий нігілізм як серед населення, керівників релігійних організацій, так і політиків.
9. Порушення законодавства про свободу совісті іноземцями, які перебували на Буковині на запрошення релігійних організацій, конфесіями, що перебувають поза реєстрацією (АСД, ЄХБ, ХВЄП, УПЦ).
10. Випадки, коли віруючі УПЦ не дозволяють похорони на кладовищах вірних УПЦ КП та ЄХБ.
Переважно ж правопорушення з боку релігійних організацій пов’язані з майновими питаннями, а також міжконфесійною нетерпимістю [Людина і світ. – 2002. – №3. – с.40].

Тенденції розвитку релігійної мережі регіону, проблеми, що дестабілізують діяльність релігійних організацій, є віддзеркаленням тих загальних закономірностей релігійного життя, які притаманні в цілому Україні [Релігійна панорама. – 2002. – №3, – с.4-5].

З метою покращення міжконфесійних відносин, формування релігійної та світоглядної толерантності 22-23 жовтня 2002 р. на базі філософсько-теологічного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича, відбувся єдиний “День релігійної свободи”, в якому взяли участь представники УПЦ, УПЦ КП, УГКЦ, РКЦ, ДСД, ЄХБ, ХВЄ, віри Багаї, Товариства свідомості Крішни, Шрі Чінмой.

Дискусія за круглим столом на філософсько-теологічному факультеті, обласному телебаченні, а потім і в рамках науково-практичної конференції дала можливість визначити причини непорозумінь, конфліктності в релігійному середовищі, зблизити позиції, визначити шляхи подолання міжконфесійної нетерпимості.

Учасники конференції звернулися до ЗМІ зі зверненням толерантно висвітлювати події в релігійному середовищі, впливати на процес формування громадської думки, взаєморозуміння та злагоди в міжцерковних відносинах. Єдиний “День релігійної свободи” завершився створенням першого в Україні осередку Української Асоціації релігійної свободи (УАРС), куди асоційованими членами увійшли Буковинська конференція церкви АСД, обласний осередок УАР, Чернівецько-Кіцманська єпархія УПЦ КП.
Цей осередок буде надавати допомогу релігійним організаціям області в реалізації їх прав на свободу совісті, проводити міжконфесійний діалог [Чернівці, 10 травня 2002 р. – с.5].

Якщо спрогнозувати майбутні процеси в релігійному просторі, загальна тенденція буде такою:
1. Розширення релігійної мережі і зростання кількісних показників, зміцнення матеріальної бази релігійних організацій.
2. Збереження конфліктності як в православному середовищі, так і між історичними церквами і новими релігійними течіями.
3. Продовження процесу сепаратизації та автономізації.
4. Функціонування низки релігійних організацій поза реєстрацією.